---

KILL BILL | Кілл Білл

Abandoned billboards 

Реклама переслідує нас всюди, розповсюджуючи уривчасті, розрізнені, вирвані із контексту повідомлення. Щоб обмежити кількість спливаючої реклами товарів і послуг, що перетворилась на інформаційний терор, у цифровому світі ми можемо увімкнути “AdBlock”. А в реальному житті, перебуваючи в місті, ми не маємо можливості контролювати своє медіаспоживання. Бажання скоротити кількість зовнішньої реклами наразі здається утопічною мрією.

Проектом Kill Bill художниця звертає увагу глядача до проблеми переповнення нашого життя рекламою. Протягом півтора років подорожуючи вона документує пошарпані, зруйновані часом і природою рекламні щити 3х6 м, так звані «billboards». Природна смерть реклами на білборді є іронічною, адже її неможливо усунути і знищити навмисно. А самоіронічна назва проекту «Kill Bill» є омонімом на відому кінокартину «Вбити Білла». Проте, тут «bill» – це скорочення від «billboard», і дослівно назву проекту можна перекласти як «Вбити рекламний щит».

Відтворюючи зруйновані білборди на полотні фарбами мисткиня піднімає питання, які естетичні та ненав’язливі меседжі можуть передавати ці «острови тиші». Те, що виникає саме по собі можна вважати самодостатніми художніми творами. Проект апелює до вічної дискусії “абстрактного” і “предметного” в мистецтві. В роботах Альони неможливо знайти межу між цими поняттями. З однієї сторони, вони фігуративні, передають впізнаваний наратив, коли можна розгледіти уривки рекламних повідомлень. З іншої, вони цілком абстрактні, та є візуалізацією неконкретного, невизначеного, неточного. Сюжет картин знаходиться в пограничному стані, коли вмирають існуючі наративи і народжуються нові смисли. Відбувається перехід від реалістичного і конкретного до нового абстрактного і невизначеного.

Advertisements follow us everywhere and distribute fragmentary messages captured out of context. Online we can use AdBlock services to limit the pop-up advertising that has turned into informational overload. In the daily life of a city, however, we are not able to control our media consumption. The desire to reduce the extent of outdoor advertising now seems a utopian dream.

The Kill Bill project points out the overflowing problem of advertising in our lives. During her travels for the past year and a half, the artist has documented 3x6m billboards destroyed by time and nature. The natural death of advertising on billboards is ironic since it is impossible to remove the advertisements deliberately. While the title of this project shares its name with the famous movie “Kill Bill,” in this case “bill” is a reduction from “billboard,” as in “Kill the Billboard.”

The artist imitates the destroyed billboards by painting them with oil on canvas. She raises questions about the kind of aesthetic and unobtrusive messages these “islands of silence” bring. Such self-appeared images can be considered works of art on their own. The project appeals to the ongoing debate between the “abstract” and “figurative” in art. It is impossible to distinguish between these concepts in Alyona’s works. On the one hand, they are figurative and transmit a recognizable narrative with patches of advertising images. On the other hand, they are completely abstract and visualize uncertainty, indefiniteness, and indeterminacy. The subject of the paintings is in a borderline state when existing narratives die and new meanings are born. There is a transition from realism and exactness to abstraction and uncertainty.