Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: в приватній колекції | Status: in private collection
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Галерея | Gallery
Пов’язані картини | Related paintings
Relations with the image I | (130*100 cm) | View info
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: картина доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022
Статус: картина доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Мы все – продукт индустриальной революции. Эпохи книг и печатных газет, когда наше восприятие времени было линейным, а в каждой истории было начало и конец. Теперь мы живем в мире интернета и цифровых гаджетов, новостной ленты твиттера и новостей «ВКонтакте» – в мире, где все происходит прямо сейчас. После того как мы переступили с XX века в XXI, наше общество перестало думать о будущем. Что произойдет дальше? Куда мы движемся? Это нас интересует теперь не очень сильно. Мы стали обществом, которое думает о настоящем – живет моментом. Мы все в реальном времени подключены к информационному потоку, где все взаимосвязано. Нам больше не нужно думать о том, как нам адаптироваться к будущему. Нам нужно думать, как нам жить в мире, где все происходит одновременно и прямо сейчас. Наше цифровое «я» распределены по тем устройствах, платформах и сетях, куда мы клонировали свою виртуальную личность. Все эти прерывания не только истощают наши когнитивные способности, но создают ощущение того, что нам нужно поддерживать этот невозможный темп, иначе потеряется связь с настоящим. Легкость, с которой мы теперь проводим линии между людьми и вещами, происходит от нашей потребности найти закономерности в мире без долговечных сюжетных конструкций. У нас теперь нет истории, но есть карта мира. Визуализация информации. Для того чтобы рассказать историю, нужно время. Карта же существует в моменте. Мы не можем создать временный контекст, поэтому мы создаем его помощью ссылок. Медиасфера тотально расширяется и предлагает немыслимую ранее разнообразие. Плотность информационных потоков и их контент стремятся удовлетворить самые неожиданные потребности зрителя. В несколько минут просмотра стало необходимо заключить не только “Историю”, но и специфическую, при этом комплексную рефлексию зрителя. Современный зритель, как и Автор, смотрит много и многое. Каждый следующий шаг качества проверяется вкусом человека “визуального”, который уже давно свободно играет со своим воображением в водопадах картинок, которых не становится меньше. Возможно, мы живем в удивительное время крушения качества нашего медиапотребления. Значительная часть современного общества оказалась пресыщенные скоростью и «белым шумом» актуальных медиапотоков. Эпоха “смерти автора”, провозглашенная Р. Бартом, уточняет и дополняет картину. Свобода от экспертного мнения и вкусовщина зрителя освободили дополнительные пружины, которые освободили того зрителя, который стал определять и требовать автора на свой вкус. А авторам нередко приходится отвечать. Матовый экран современности все еще готов показывать массовые культурные продукты тем, кто готов их потреблять, но несмотря на тотальную засоренность реальности медиа-фастфудом, существует тот неподдельный момент, задокументирован глазами художника на белом полотне искусства.
Статус: в корпоративній колекції | Status: In corporative collection
Галерея | Gallery
Кураторський текст | Curatorial text
Средствами живописи и фотографии я исследую временный контекст нашего быстрого мира с его плотным потоком информации, иллюзий и мифов нашего сознания.
«Пейзаж 1» – концентрация на одном из моментов движения на большой скорости, когда остановка не возможна в принципе.
Нарратив без нарратива длительностью пять суток в дороге. Бутафорность реальности предметов и идей, как результат сложения обстоятельств на большой скорости. Только вот что движется: я или мир? Процесс наблюдения относительности и равенства, моменты «сейчас», собранные в раскадровку нюансов горизонталей в бесконечно меняющихся за окном картинках. Присутствие-отсутствие в движении, движении чего или к? [Сочинил себе человек полезные цели и к ним стремится. (…) Поскольку же человек представил мир как бесконечность действия, постольку недостижимы и все поставленные цели, а целесообразное действие не найдет жизни как своей цели ни в технической вещи, ни в красоте… Цель для человека приманка, без цели не ступит шагу, хотя заведомо знает, что в выставленных целях одна бутафория. (К.Малевич. Супрематизм. «Мир как беспредметность, или Вечный покой»)].
Фотография – фиксация дискретных моментов непрерывного потока изменений, равностности, которая задана скоростью мира.
Невозможно вычислить одновременно скорость частицы и ее положение в пространстве.
«Исчезновение дистанций, промежуточных пространств всегда порождает нечто, подобное опьянению. Разве не то же самое происходит с нами на больших скоростях? Что совершаем мы, кроме перехода от одной точки к другой, минуя время, и от одного момента к другому, минуя расстояние и движение? Скорость прекрасна, надоедает лишь время.» (Жан Бодрийяр «Прозрачность зла»)
Cерія “Смужки”, фото | “Stripes” series, photo:
Пов’язані картини | Related paintings
Пейзаж 2 | Landscape 2, diptych (90*180) View info
Stripe #11 (130*100 cm, oil on canvas, 2021) | View info