Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: в приватній колекції | Status: in private collection
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Галерея | Gallery
Пов’язані картини | Related paintings
Relations with the image I | (130*100 cm) | View info
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: картина доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022
Статус: картина доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022;
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Виставки: “Стосунки з образом” в галереї Imagine point, 2022;
Exhibitions: “Relations with the image” at Imagine Point Gallery, 2022
Статус: доступна | Status: available
Текст | Text
Цю не зовсім “серію”, але цикл з 10 робіт різного формату, я вважаю пророчою. Я її почала в кінці 2019 року, бо відчувала біль, наче я померла, і особисту кризу, яку ніяк не могла пояснити логічно. Закінчувала (і ніяк не могла закінчити, постійно поверталась до неї, допрацьовувала) аж до кінця 2021-го. Найстрашніше – це криза сенсів. Єдиним варіантом було спробувати подивитись в очі цим óбразам, від яких я значною мірою відвикла, займаючись дослідженням кольору і абстрактним мистецтвом впродовж попередніх 10 років. Цю серію я вважаю поверненням до реального життя, що містить складні стосунки, ерос і танатос, невимовне, передчуття незворотнього. На полотні крім олії, використовувала колажі, аллікації і бісер, що є давньою технікою в українському народному мистецтві (цяткування вишиванок) і став ідеальним інструментом сповільнення часу.
I consider this not quite a “series”, but a cycle of 10 works of various formats, to be prophetic. I started it at the end of 2019, because I felt pain, as if I had died, and a personal crisis that I could not logically explain. I finished it (and could not finish it at all, I kept coming back to it, working on it) until the end of 2021. The worst thing is a crisis of meaning. The only option was to try to look into the eyes of these images, which I had largely weaned myself off by doing color studies and abstract art for the previous 10 years. I see this series as a return to real life, which contains complex relationships, eros and thanatos, the unspeakable, the foreboding of the irreversible. In addition to oil, I used collages, appliqués and beads on the canvas, which is an ancient technique in Ukrainian folk art (embroidery of vyshyvanka) and became an ideal tool for slowing down time.
Галерея | Gallery
Relations with the image I | Cтосунки з образом I | (130*100 cm) | View info
Relations with the image I | Cтосунки з образом I | (130*100 cm) | View info
Мы все – продукт индустриальной революции. Эпохи книг и печатных газет, когда наше восприятие времени было линейным, а в каждой истории было начало и конец. Теперь мы живем в мире интернета и цифровых гаджетов, новостной ленты твиттера и новостей «ВКонтакте» – в мире, где все происходит прямо сейчас. После того как мы переступили с XX века в XXI, наше общество перестало думать о будущем. Что произойдет дальше? Куда мы движемся? Это нас интересует теперь не очень сильно. Мы стали обществом, которое думает о настоящем – живет моментом. Мы все в реальном времени подключены к информационному потоку, где все взаимосвязано. Нам больше не нужно думать о том, как нам адаптироваться к будущему. Нам нужно думать, как нам жить в мире, где все происходит одновременно и прямо сейчас. Наше цифровое «я» распределены по тем устройствах, платформах и сетях, куда мы клонировали свою виртуальную личность. Все эти прерывания не только истощают наши когнитивные способности, но создают ощущение того, что нам нужно поддерживать этот невозможный темп, иначе потеряется связь с настоящим. Легкость, с которой мы теперь проводим линии между людьми и вещами, происходит от нашей потребности найти закономерности в мире без долговечных сюжетных конструкций. У нас теперь нет истории, но есть карта мира. Визуализация информации. Для того чтобы рассказать историю, нужно время. Карта же существует в моменте. Мы не можем создать временный контекст, поэтому мы создаем его помощью ссылок. Медиасфера тотально расширяется и предлагает немыслимую ранее разнообразие. Плотность информационных потоков и их контент стремятся удовлетворить самые неожиданные потребности зрителя. В несколько минут просмотра стало необходимо заключить не только “Историю”, но и специфическую, при этом комплексную рефлексию зрителя. Современный зритель, как и Автор, смотрит много и многое. Каждый следующий шаг качества проверяется вкусом человека “визуального”, который уже давно свободно играет со своим воображением в водопадах картинок, которых не становится меньше. Возможно, мы живем в удивительное время крушения качества нашего медиапотребления. Значительная часть современного общества оказалась пресыщенные скоростью и «белым шумом» актуальных медиапотоков. Эпоха “смерти автора”, провозглашенная Р. Бартом, уточняет и дополняет картину. Свобода от экспертного мнения и вкусовщина зрителя освободили дополнительные пружины, которые освободили того зрителя, который стал определять и требовать автора на свой вкус. А авторам нередко приходится отвечать. Матовый экран современности все еще готов показывать массовые культурные продукты тем, кто готов их потреблять, но несмотря на тотальную засоренность реальности медиа-фастфудом, существует тот неподдельный момент, задокументирован глазами художника на белом полотне искусства.
Статус: в приватній колекції | Status: In private collection
Галерея | Gallery
Кураторський текст | Curatorial text
Средствами живописи и фотографии я исследую временный контекст нашего быстрого мира с его плотным потоком информации, иллюзий и мифов нашего сознания.
«Пейзаж 1» – концентрация на одном из моментов движения на большой скорости, когда остановка не возможна в принципе.
Нарратив без нарратива длительностью пять суток в дороге. Бутафорность реальности предметов и идей, как результат сложения обстоятельств на большой скорости. Только вот что движется: я или мир? Процесс наблюдения относительности и равенства, моменты «сейчас», собранные в раскадровку нюансов горизонталей в бесконечно меняющихся за окном картинках. Присутствие-отсутствие в движении, движении чего или к? [Сочинил себе человек полезные цели и к ним стремится. (…) Поскольку же человек представил мир как бесконечность действия, постольку недостижимы и все поставленные цели, а целесообразное действие не найдет жизни как своей цели ни в технической вещи, ни в красоте… Цель для человека приманка, без цели не ступит шагу, хотя заведомо знает, что в выставленных целях одна бутафория. (К.Малевич. Супрематизм. «Мир как беспредметность, или Вечный покой»)].
Фотография – фиксация дискретных моментов непрерывного потока изменений, равностности, которая задана скоростью мира.
Невозможно вычислить одновременно скорость частицы и ее положение в пространстве.
«Исчезновение дистанций, промежуточных пространств всегда порождает нечто, подобное опьянению. Разве не то же самое происходит с нами на больших скоростях? Что совершаем мы, кроме перехода от одной точки к другой, минуя время, и от одного момента к другому, минуя расстояние и движение? Скорость прекрасна, надоедает лишь время.» (Жан Бодрийяр «Прозрачность зла»)
Cерія “Смужки”, фото | “Stripes” series, photo:
Пов’язані картини | Related paintings
Пейзаж 2 | Landscape 2, diptych (90*180) View info
Stripe #11 (130*100 cm, oil on canvas, 2021) | View info