Людина бадьоро крокує до віртуальної реальності, так і не усвідомивши звичайну реальність, так і не зрозумівши, хто він, замінивши це питання цифровим я, розкиданим по різних акаунтах. Надлишок медіа потоків неминуче перетворюється в стомленому сприйнятті на «білий шум», крайній ступінь несприйнятливості та поверховості. Як приклад байдуже прогортання фейсбук-стрічки, якої ніколи не буде кінця… Відбувається «підсадка» на новий наркотик, наркотик цифрової доби, абсолютно легальний і навіть заохочуваний.
Ті індивідууми, які ігнорують вимоги епохи, автоматично стають десоціалізованими, поза контекстом, поза грою. Перервати своє матричне «підключення» до мережі на усвідомлений період або строго його регламентувати вважається великою розкішшю для людини з мегаполісу, подібної до тимчасової смерті.
Олена Кузнєцова, 2017
We cheerfully walk to virtual reality, and don’t realize the reality as it is and who we are, replacing this issue with digital I, scattered across different accounts. The excess of media streams inevitably turns into “white noise” in our tired perception, an extreme degree of insensitivity and futility. As an example, an indifferent flipping through facebook feed, which will never end… There is an addicting for a new drug, a digital age drug, absolutely legal and even encouraged.
Those individuals who ignore the requirements of the age automatically become desocialized, out of context, out of the game. To interrupt one’s own “matrix connection” to the network for a conscious period or strictly regulate it is considered a great luxury for a man from a metropolis, or could be considered a temporary digital death.
Alena Kuznetsova, 2017
